СТОРІНКА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ОЛЬГА ІВАНІВНА ДУБ

шкільний практичний психолог,

громадський інспектор з охорони дитинства

Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне. Ментальне та фізичне здоров’я – нерозривне ціле.

Здатність отримувати задоволення від життя – основна риса ментально здорової людини. Ментальне здоров’я – це стан рівноваги, який є невід’ємною частиною щасливого життя. Це поняття дуже широке і поєднує різні аспекти. Воно є важливим для втілення бажань, реалізації цілей, доброго фізичного самопочуття. А з іншого боку – психічне здоров’я кожного індивіда важливе для всього суспільства.

Ментальне здоров’я порушується через такі причини як стрес, проблеми в сім’ї, пережите горе, травми, зрив адаптації.

Симптоми можуть бути різні: знижена самооцінка і тривалі періоди поганого настрою, депресії й навіть психічні захворювання. Важливо пам’ятати, що поганий настрій, страх, гнів, сум час від часу відчувають усі. Але якщо це заважає вам жити, у вас стійкий розлад сну, втрата апетиту, головні болі, перепади тиску – це ознака проблеми і час звернутися за допомогою до психолога.

Для того, щоб уникнути проблем зі своїм ментальним здоров’ям, потрібно дотримуватися правил психогігієни – вміти виставляти для себе та оточуючих кордони дозволеного та відстоювати власні цінності.

Вкрай важливо дбати про свій фізичний стан. Вчасно лікувати недуги, правильно харчуватися, дотримуватися режиму сну, бути фізично активним.

Якщо у вас виникли якісь проблеми з ментальним здоров’ям, відновитися вам допоможуть наступні поради:

підтримуйте спілкування з друзями та рідними;
обмежуйте час користування соціальними мережами;
навчіться розпізнавати свої емоції, відчувати їх і керувати ними конструктивним чином;
займайтеся різними видами фізичної активності;
вивчіть стратегії керування стресом, такі як медитація, глибоке дихання, йога;
дотримуйтесь збалансованого харчування, яке включає свіжі фрукти, овочі, здорові жири та білки;
забезпечте собі достатню кількість якісного сну;
частіше бувайте на природі;
робіть те, що приносить вам радість і задоволення;
записуйте свої думки та почуття до щоденника, це допоможе зрозуміти свої емоції і впоратися зі стресом;
вчіться новому.

Згідно з соціологічними опитуваннями, понад 90% українців мають хоча б один із симптомів тривожних розладів, а понад 50% – перебувають в зоні ризику розвитку труднощів, повʼязаних з психічним здоровʼям. 40-50% громадян, за оцінками спеціалістів, потребуватимуть психологічної допомоги та психосоціальної підтримки різного ступеня інтенсивності. Рівень споживання антидепресантів у 2022 роком сягнув піку, а на безрецептурні заспокійливі засоби українці щомісяця витрачають близько 300 млн. грн.

– Попри важкі обставини повномасштабної війни, суб’єктивна оцінка власного психологічного благополуччя українців є досить високою – 6,7 бали з 9 можливих. Майже половина (41%) вважають свій ментальний стан цілком задовільним.

– 31% українців не вважають свої ментальні проблеми вагомими і важливими для інших, особливо в умовах війни – наразі це основний бар’єр до звернення за психологічною допомогою.

– 66% респондентів не знають, куди вони могли б звернутися по допомогу в разі необхідності.

– 3-5 млн пацієнтів додатково: кількість психічних розладів (зокрема середніх і тяжких) та потреб в охороні психічного здоров’я зросла на 70%.

Пам’ятайте, що кожна людина унікальна, тому важливо визначити ті стратегії, які найбільше підходять саме вам. Якщо ви відчуваєте серйозні труднощі з ментальним здоров’ям, зверніться за допомогою до професіонала.

7 способів врівноважити емоційний стан у нинішні хиткі часи.

1. Чіткий та сталий розпорядок дня

Як пояснює Віктор Вус, впорядкована, системна повсякденна активність посилює відчуття психологічної безпеки та захищеності. Навіть такий маленький щоранковий ритуал, як випити запашної кави перед робочим днем створює ефект стабільності, контрольованості життєвих подій.

2. Фізична активність

Це не лише заняття спортом, наголошує Віктор Вус: прогулянки парком, садівництво, домашні справи також є фізичною активністю. Вона буквально змінює хімічні процеси у мозку, допомагає відволіктися від клопотів і сконцентруватися на позитиві.

3. Повноцінне харчування

Перекуси на бігу, тривалі паузи між прийомами їжі збільшують тривожність і шкодять здоров’ю. А от традиція сніданків, обідів, вечерь покращує і наш фізичний стан, і емоційний. Забезпечити повноцінне харчування зовсім не важко. Сучасні варильні поверхні мають функцію інтенсивного нагрівання для швидшого приготування страв, холодильники з технологію в рази довше зберігають продукти свіжими, а в духовках з опцією страви готуються, як в домашній печі.

4. Спільні заняття з рідними, друзями

Прогулянка, перегляд фільму чи сімейне приготування обіду – це допоможе відчути підтримку, психологічну єдність.

5.Тактильні контакти

Людині, зазначає Віктор Вус, для ментального здоров’я потрібно не тільки бачити, усвідомлювати підтримку, а й тактильно відчувати «руку/плече» оточуючих. Тому важливо «бути в дотику» – відчувати фізичний контакт: обійми, цілунки, рукостискання. Вони знімають напругу і дарують відчуття безпеки.

6. Можливість виговоритися

Невисловлені почуття, думки, емоції спричиняють деструктивні зміни у психіці, застерігає Віктор Вус. Необхідно зробити сім’ю, дружню компанію тим колом, де можна безпечно висловлюватися, обговорювати все, що турбує, не накопичуючи негатив.

7. Спрощений побут

Наша оселя має стати тим острівком затишку, де нічого не напружує, навіть хатня робота. Пралка, яка сама обирає оптимальну програму для білизни, варильна поверхня, яка зберігає страву гарячою до самої вечері, пилосос з НЕРА-фільтром, який усуває алергени і навіть пилок – розумна побутова техніка працює на наше ментальне здоров’я.

Але головна запорука його збереження – зосередитися на приємних для себе речах, оточити себе «своїми людьми» – приємними, щирими, зробити дім, в якому ми зараз проводимо більше часу, комфортним і безпечним, а побут простішим.

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків:

Булінг. Поради батькам, учителям та дітям

Як протистояти булінгу

Що таке булінг та мобінг

ПОРАДИ ПСИХОЛОГІВ ПРОЄКТУ «ПІДТРИМАЙ ДИТИНУ» ДЛЯ ОСВІТЯН ТА БАТЬКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ З ДІТЬМИ ІЗ ООП

Робота з дитиною з особливими освітніми потребами може бути виснажливою як психічно, так і фізично для дорослих. Через втому та накопичений стрес вони часто зосереджують свою увагу і увагу дитини на невдачах та помилках. Натомість дитячий психолог Катерина Довгопола радить фокусуватися на звершеннях та перемогах, аби досягти якнайкращих результатів.

Щоб налаштуватися на позитивний настрій, варто зробити паузу в роботі, використавши доцільну техніку релаксації або саморегуляції. Якщо дорослий почувається гарно та бадьоро, то його/її голос, міміка і жести допоможуть підтримувати енергійний настрій і у дитини, що сприятиме виконанню завдань.

Починати урок краще із завдання, яке дитина напевне зможе успішно виконати. Власний успіх надихатиме на наступні звершення. А почуття гордості за себе сприятиме спробам виконати і більш складні завдання.

Якщо дитина не демонструє очікувану поведінку, дорослим варто спробувати виокремити те, за що також можна похвалити. Наприклад, якщо під час роботи за столом дитина встала і почала ходити по кімнаті, дорослий може організувати фізкультхвилинку або виконати вправу на релаксацію. Коли дитина підійде до стільця, варто похвалити її за те що, вона знайшла своє робоче місце і допомогти знову сісти за стіл.

Нагадаємо, телеграм-канал «Підтримай дитину» створено за підтримки МОН з труботою про батьків і дітей.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ: ПОРАДИ ВІД ЕКСПЕРТІВ ЮНІСЕФ

Експерти ЮНІСЕФ створили довідник із порадами, як батьки можуть підтримати та втішити дітей, які через війну часто відчувають страх, смуток, гнів і тривогу.

Психологи наголошують, що дітям украй потрібне відчуття безпеки та захищеності, яке вони знаходять у своїх батьках, особливо під час кризових подій. Спеціалісти діляться порадами, як правильно провести розмову з дитиною:

Завантажуйте повну версію посібника «Як говорити з дітьми про війну» за посиланням.

Нагадаємо, експерти УІРО та Юнісеф розробили «тихі» ігри, що допоможуть відновити емоційний стан дітей.

Психологічна допомога

дізнатися, що вже знає та відчуває дитина;
зберігати спокій під час розмови;
плекати співчуття, а не упереджене ставлення;
вчити дитину допомагати іншим, розповідати їй про приклади взаємопідтримки;
завершити розмову з турботою, щоб дитина була у стані спокою;
надалі регулярно дізнаватися, як дитина почувається;
обмежити для дитини доступ негативних новин;
дбати про себе, щоб почуватися спокійно і бути для дитини взірцем.

Групи психологічної підтримки українських учителів стартуватимуть уже цього тижня. Ініціативу започаткувало bit.ly/3DAd1Zr Міністерство освіти і науки України спільно із проєктом ПРОшкола. Регулярні зустрічі допоможуть освітянам поліпшити емоційний стан, адже стануть місцем, де кожен зможе поділитись переживаннями та отримати кваліфіковану психологічну допомогу. Робота у групах підтримки відбуватиметься один раз на тиждень протягом трьох місяців. Інформація про набір та психологів, які працюватимуть у проєкті, наявна на телеграм-каналі: https://t.me/+CSay1ph6SJxjNDk0

Долучайтеся! Піклуйтеся про себе і своє ментальне здоров’я!

До Вашої уваги інформаційний матеріал «Як вберегти людину з аутизмом від сенсорного перевантаження».
«…У кожної людини з розладом аутистичного спектра (РАС) свої особливості балансу сенсорної системи, тому універсальних рекомендацій тут немає.
Якщо це близька людина, ви точно знаєте, які гіпер- або гіпочутливості їй притаманні. Враховуйте, що під час постійного стресу вони гіпертрофуються, тому щодня, а краще й декілька разів на день потрібно працювати над їх балансуванням.
Спортивні руханки, присідання, віджимання допоможуть людині з РАС краще відчувати власне тіло та знижувати рівень пропріоцептивного стресу. Важливий масаж – прожмакування і помірний тиск на всі частини тіла руками, легка розтяжка спини, рук і ніг, масаж голови пальцями – все те, що дозволить усвідомити себе фізично у просторі. Якщо є нагода, наповніть ранець людини чимось важким і попросіть її ходити з ним хоча б годину на день. Допоміжним буде також вузький одяг.
Варто індивідуально працювати з особливостями кожної окремої людини з РАС.
Комусь потрібні шумопоглинаючі навушники, а комусь навпаки – увімкнена музика, улюблені речі, кольори, їжа (за можливості), окуляри, обтяжувальні жилети.
В укриття обов’язково беріть з собою ліхтарик і ковдру або великий шарф, щоб людина могла закритися в «халабуду» від натовпу навколо.
Покажіть соціальну історію або віршовану розповідь з піктограмами…»
Докладніше у «Довіднику безбар’єрності» https://bf.in.ua/…/iak-vberehty-liudynu-z-autyzmom-vid…/

Як підтримати підлітка у кризовій ситуації

UNICEF Ukraine на своїй сторінці у фейсбук опублікувала поради про те, як підтримати підлітків у нинішніх умовах.

Підлітки вже достатньо дорослі, щоб розуміти все, що відбувається, але не мають досвіду, аби впоратися зі своїми емоціями та почуттями. В умовах війни вони особливо вразливі.

Збережіть для себе поради від психологів про те, як сьогодні підтримати свою дитину:

Слухайте і говоріть. Знаходьте час та уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають. Роз’ясніть відомі вам факти та надавайте дітям правдиву інформацію (з урахуванням вікових особливостей) про ситуацію, в якій опинилася країна в цілому та ваша родина, зокрема.
Дозвольте емоціям бути. Чесно розповідайте дитині про свої почуття та поясніть, що боятися, переживати, плакати – це нормально. Проте надалі важливо стабілізуватися і відволіктися буденними справами настільки, наскільки це можливо.
Плануйте майбутнє. Мрійте та плануйте разом, обговорюйте з підлітками, що ви зробите одразу, як настане мир. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують
Обіймайтеся. Обіймайте свого підлітка та інших членів сім’ї не менше 8 разів на день. Тактильний контакт вкрай важливий в умовах невизначеності і стресу.
Подивіться разом улюблені фільми. Це можна зробити навіть перебуваючи в укритті. Обирайте життєствердні фільми, які дарують надію, обговорюйте побачене. Нагадуйте дитині, що після найтемнішої ночі настає ранок.
Читайте вголос. Спільне читання вголос дає відчуття захищеності та спокою. Читайте разом книжку, яку ви вже добре знаєте, або нову, до якої ніяк не доходили руки.
Хваліть і робіть акценти на досягненнях дитини. Відмічайте навіть незначні досягнення. Вселяйте підлітку віру у свої сили та пропонуйте підтримку.
Заохочуйте спілкування дитини з однолітками. Для більшості підлітків спілкування з друзями є дуже важливим. Сприяйте цьому, розкажіть дитині, як вона може підтримати друзів, яким важко впоратися з емоціями.
Долучайте підлітків до допомоги іншим. Але робіть це за умов максимальної безпеки. Розкажіть дитині, як саме можна допомогти, підтримати інших, долучайтеся до допомоги разом з нею. Водночас поясніть дитині, що пріоритетом повинна бути її безпека.
Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться за онлайн-консультацією до психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

Пам’ятайте! Ви — незамінна людина в житті дитини. Для неї ви є опорою та острівцем безпеки. Бути такою людиною можливо лише за умови, що ваш ментальний стан залишається стабільним та стійким.

Що робити, коли майбутнє невизначене

Невизначеність – великий стрес для психіки. Ще кілька тижнів тому у нас були плани, очікування та домовленості, на які зараз неможливо розраховувати. І всім нам необхідно адаптуватись до нових обставин

1.Відокремте продуктивні дії від непродуктивних

Не про «культ продуктивності», а про те, що допомагає або не допомагає вам переживати ситуацію. Наприклад, організувати дзвінок для компанії друзів, щоб підтримати одне одного — продуктивна дія

Щоразу прокручувати в голові найгірші сценарії з можливих — непродуктивне. Неможливо завжди діяти раціонально, але спробуйте хоча б прагнути цього

2.Продовжуйте щоденну рутину

Робота, домашні обов’язки, турбота про близьких — повсякденні дії допомагають психіці адаптуватися до світу, що змінився. На них можна спертися, коли здається, що довкола хаос. Навіть якщо цілий день хочеться тільки лежати — постарайтеся все ж таки піднімати себе і вчиняти хоча б мінімальні дії.

3.Практикуйте прийняття

Прийняття ≠ смирення. Це усвідомлення того, в якій ситуації ми знаходимося зараз, і що ми відчуваємо з цього приводу. Воно рятує від залежностей, заперечення та витіснення емоцій. Саме з точки прийняття найкраще приймати рішення та вчиняти дії для свого майбутнього

4.Не вірте кожній своїй думці

Так, зараз техніка «Надавати раціональному аналізу всі свої думки» працює не так добре. Реальні приводи для тривоги є у кожного. І все ж таки не кожна думка, яка приходить вам на думку, реалістична.Якщо ви починаєте думати про те, що викликає паніку, — розгляньте цю думку з усіх боків і розкрити. Якщо не виходить — обговоріть її з людиною, якій довіряєте, і яка зараз спокійніше

5.Шукайте себе

«Але в кожному випадку мужність жити або втома від життя залежала виключно від того, чи мала людина віру в сенс життя, у своєму житті

Це слова Віктора Франкла – австрійського психолога

Як не стати жертвою торгівлі людьми під час війни: поради

Ще до початку війни проблема торгівлі людьми була актуальною для України: наша країна перебувала на 49-му місці зі 167 країн світу в рейтингу поширеності сучасного рабства, лише за три роки майже 50 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, а найчастіше жертвами цього явища ставали жінки, яких відправляли за кордон для надання сексуальних послуг, і чоловіки, які потрапляли у трудове рабство.

Особливо питання торгівлі людьми загострилось в період вимушеної масової евакуації людей, коли всі кордони вводять спрощені режими пропуску.

Правозахисники вже фіксують такі спроби зловмисників, й тому закликають всіх, а особливо молодь та жінок з дітьми, бути уважними та дотримуватися простих правил безпеки.

Рекомендації щодо того, як не потрапити у пастку, зібрали у Міжнародному Координаційному Штабі Допомоги Українцям.

Від початку війни з України, за даними ООНі, вже виїхали 1,5 мільйона громадян. Однак не всі з них розуміють мови країни, в яку вимушені виїжджати, а тому під виглядом допомоги та працевлаштування їм можуть надходити дуже сумнівні пропозиції.

Аби убезпечити себе, радять:

тримати при собі паспорт та показувати його лише прикордонникам під час проходження контролю. Паспорт бажано зберігати не просто в сумці, а десь близько до тіла;
якщо є можливість, то сфотографуйте свій паспорт і надішліть фото людям, яким ви довіряєте;
не сідайте в машину наодинці;
за можливості знайдіть інформацію, хто здійснюватиме перевезення, сфотографуйте машину, її номер, за можливості — документи тих осіб, які організовують перевезення;
домовтеся про певне кодове слово, знак або сигнал, що буде означати небезпеку та потребу в допомозі;
за найменших підозр повідомляйте в служби та/або організації: поліцію, прикордонникам, волонтерам, працівникам гуманітарних місій тощо.

Правозахисники радять повідомляти близьким людям про свої переміщення, геолокацію та поточний стан справ.

Найпопулярнішою країною для евакуації українців стали Польща, куди вже виїхали майже мільйон осіб. Пам’ятайте, що за допомогою ви завжди можете звернутись на гарячі лінії щодо запобігання торгівлі людьми у:

Польщі – Helpline +48 22 628 99 99
Чехії – +420 222 721 810, +420 222 717 171, 8 000 777 77
Болгарії – 0800 186 76
Словаччині – (гаряча лінія для громадян України) +421 918 366 968
Молдові – 0 800 77777 (дзвінки з Молдови), +373 22 23 33 09 (дзвінки з-за кордону).

В Україні щодо цього питання ви можете звернутись до організації La Strada Ukraine на національну гарячу лінію із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми, гендерної дискримінації за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарного) та 116 123 (з мобільного).

Новий рік з дітьми поради психолога

У кожній родині є свої власні традиції святкування Нового року і проведення новорічних канікул, багато хто намагається зробити ці дні якомога більше святковими і насиченими, але для тих батьків, чиї дітки ще не пішли в школу (до 6 років), ми підготували кілька порад, щоб новорічні свята не обернулися неприємностями.

Порада перша: режим дня.

Всі ми знаємо, що Новий рік – це цілий день збудженої суєти по дому і радісних приготувань до чарівної ночі, і потім – ціла ніч веселощів і смачної їжі! Ну а після нас чекають ще довгі новорічні канікули, коли дорослі можуть побути з сім’єю, і їм не потрібно рано вставати і ходити на роботу. Це означає, що найчастіше і у самих маленьких членів сім’ї порушується режим дня, що діє на малюків як стрес. Тому часто до кінця новорічних свят дітки відчувають перевтому або перезбудження, стають вередливими і неслухняними. У зв’язку з цим батькам важливо пам’ятати: значні зміни розпорядку дня є сильним стресом для дитини, і чим молодша дитина, тим сильніше стрес. Незважаючи на канікули, вставати і лягати малюкові краще в звичне для нього час.

Порада друга: знайомство з Дідусем Морозом.

Збираючись на дитяче свято або запрошуючи Дідуся Мороза додому, пам’ятайте, що маленькі діти з великою тривогою ставляться до незнайомців, і тим великим хвилюванням може бути зустріч з таким яскравим, великим, гучним і незвичайним чужаком. Малюкові буде потрібен якийсь час, щоб придивитися до незнайомої людини, звикнути до його незвичайному зовнішньому вигляду, відчути його доброзичливість. Не варто наполягати на тому, щоб дитина підійшов до Дідуся Мороза, привітався або обняв його, поки самому малюкові цього не захочеться, так як це може налякати дитину. Пам’ятайте, що двох-трирічна дитина може не зрадіти, а злякатися Діда Мороза, якщо він буде занадто гучним або активним.

Не чекайте від дитини активності: якщо він раптом відмовляється спілкуватися з Дідусем Морозом, співати йому пісеньку або розповідати віршик, а просто стоїть поруч і розглядає незнайомця, це зовсім не означає, що йому не подобається. Дитина може не сказати жодного слова, але бути при цьому в повному захваті. Якщо ж батьки спробують вмовляти або змушувати дитинку поспілкуватися з Дідусем, це може привести до сліз і повної відмови від контактів.

Порада третя: «Новорічні ялинки» і домашні свята.

Відзначати Новий рік ми звикли не один раз, а багато – з рідними, з друзями, з колегами на роботі. Для дітей також влаштовується маса заходів – вдома, в дитячих садах, в районних культурно-мистецьких центрах. У зв’язку з цим виникає питання: скільки свят можна відвідати за новорічні канікули?

Найкраще, щоб Новорічне свято, наповнений яскравими враженнями і сильними емоціями, був один – так він зробить більше враження. Велика кількість свят і зустрічей, повних емоційних переживань, може послужити сильним стресом для дитини. Для самих маленьких дітей важливо, щоб і під час самого Нового року, і в новорічні канікули життя не втрачала своєї зрозумілості і розміреності. Занадто сильні емоції або низка хвилюючих свят можуть вибити дитини з колії, привести до поведінкових збоїв або перевтоми.

Порада четверта: подарунки.

Вибираючи подарунок своєму малюкові, батьки і близькі повинні пам’ятати про вікові особливості дитини: не варто дарувати дуже дорогі подарунки дітям, які перебувають в періоді дослідження і прагнуть зламати або розібрати всі іграшки, також не варто дарувати такі ігри, грати в які дитина не зможе в силу того, що вони ще занадто складні для нього. Все це може привести до ситуації, коли батькам доводиться забирати подаровану гру, і це викличе образу і сльози. З цієї ж причини не слід дарувати солодкі подарунки, якщо в них солодощів більше, ніж можна з’їсти малюкові за один раз.

Не чекайте від малюка миттєвої радісною реакції на подарунок – часто дитині потрібен час, щоб розглянути подарований предмет, зрозуміти, що це і як з цим грають, і тільки потім він зможе оцінити всю красу цього подарунка. Відразу оцінити дитина може тільки яскравий і помітний подарунок, проте це не завжди добре. Іграшка, яка спочатку не справила враження, може незабаром стати кращим другом і нерозлучним супутником.

І звичайно ж, найважливіше для малюка – не тільки в новорічні канікули, а й у повсякденному житті – це любов і увагу батьків!

З наступаючим Новим роком!

7 грудняв Андріївському ліцеї N1 пройшла вулична акція “Знай!” в рамках акції “16 днів проти насильства”. Діти 8-Б класу під керівництвом практичного психолога Ольга Дуб розповсюджували серед батьків та перехожих листівки та буклети “Насильству – НІ!”, “Не дай СНІДу шанс!”, “Ми – не товар!”, які виготовляли старшокласники протягом тижня. Метою акції було розповсюдження інформації про негативні явища в суспільстві та алгоритм дій, якщо така ситуація знайшла місце у житті людини.

3 грудня

в Андріївському ліцеї N1 пройшли заходи до відзначення Міжнародного дня людей з особливими потребами. Практичний психолог Ольга Дуб пов

ела заняття з елементами тренінгу “Вчимося розуміти та поважати інших”.

Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям.

1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя несе ця глобальна проблема. Заходи, що традиційно проводяться в цей день, традиційно відбуваються із символом – Червоною стрічкою. Її вигадав художник Франк Мур. У 1991 році цей символ був використаний вперше. Тепер кожен, хто надягає Червону стрічку 1 грудня, висловлює свою надію на майбутнє без СНІДу.

Традиційно в Андріївському ліцеї 1 були проведені заходи приурочені Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом, кураторами яких була практичний психолог Ольга Дуб .

13 листопада – Всесвітній день доброти

Кодекс честі учня

– Вчитися не заради оцінки, а для здійснення гуманних, патріотичних цілей і досягнень.
– Направляти свою навчальну діяльність на глибоке оволодіння знаннями з основ наук, бути ініціативним, самостійним, найповніше виявляти себе.
– Дотримуватися вимог школи, правил внутрішнього розпорядку, гідно вести себе.
– Бути ввічливим у спілкуванні з товаришами, учителями, старшими людьми, шанобливо ставитися до батьків.
– Турбуватися про молодших.
– Виявляти милосердя.
– Дбати про пристойний зовнішній вигляд, власну гігієну.
– Не допускати куріння, не вживати слабоалкогольних та спиртних напоїв, наркотичних засобів.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки:

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Не перехвалюйте дитини, але не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Як оцінити шкільні успіхи своїх дітей

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не пропадає інтерес до навчання
Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного
життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

7 порад учню

Порада перша і найтяжча.
     Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу. Пам’ятайте,    що успіх – це насамперед праця. Не вірте красивим фільмам,    де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.
Порада друга – про любов.
      Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе    оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди – полюби їх сам.
   Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні, нетерпимі   до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?
Порада третя – особлива.
      Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам’ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.
Порада четверта – про найдорожче.
      Полюби себе насамперед сам. Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його.
  Порада п’ята – пріоритетна.
      Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хто знає, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.
Порада шоста – навчайся!
       Навчайся все своє життя. Ніхто не заперечує ,що ти і так   багато знаєш та умієш.
Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)
Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і   витрачаєш свій дорогоцінний час?
    Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.

Поради батькам першокласників

Початок навчання дитини у першому класі – складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам. Тому психологічний супровід дітей є важливим процесом у їхньому шкільному житті.

Поради батькам першокласників

З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
Не підганяйте дитину, розраховувати час – це ваш обов’язок.
Обов’язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого.
Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів.
Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!”, а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?”.
Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
Пам’ятайте, що телевізор – ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані.
Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною.
З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.
Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.
Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Успіхів вам!

Пам’ятка для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини і допоможіть їй!

Поради класному керівнику 5-го класу щодо успішної адаптації в учнів

Проявляи доброзичливе ставлення, підтримку;
реалізовувати демократичний стиль керівництва;
не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;
орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
допомогти учням з низьким соціальним статусом в классному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі;
проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.