Роз’яснення про зміни в Законі України «ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ»

Тому внесено зміни до законодавства щодо служби за контрактом.

По-перше, розширено можливості кандидатів щодо вибору термінів, на які можливо укладати контракт, у тому числі короткотерміновий контракт, по-друге спрощено порядок прийняття громадян на військову службу за контрактом під час особливого періоду, по-третє розширено коло громадян, які можуть прийматися на військову службу за контрактом.

Зокрема, передбачено:

1) прийняття на військову службу за контрактом військовослужбовців за призовом під час мобілізації;

2) укладання короткотермінового контракту на проходження військової служби до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію, укладання тривалих контрактів на 3 або 5 років;

3) прийняття на військову службу за контрактом осіб, які мають базову середню освіту;

4) прийняття на військову службу за контрактом осіб до отримання результатів спеціальної перевірки (під час кризової ситуації) або без проведення спеціальної перевірки (під час мобілізації або введення воєнного стану).

На військову службу за контрактом військовослужбовців рядового складу приймаються:

– військовослужбовці рядового складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації;

– військовослужбовці, які проходять строкову військову службу;

– громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту;

– військовозобов’язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу та жінки з відповідною освітою віком від 18 до 40 років.

Щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців за контрактом від 2500грн. та більше (вище ніж у військовослужбовців строкової військової служби).

Військовослужбовці за контрактом мають право:

– вільно пересуватися за межами військової частини у вільний час ;

– отримувати вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» у вищих військових навчальних закладах за рахунок держави без відриву від служби ;

– брати участь у міжнародних миротворчих операціях за кордоном ;

– на пенсійне забезпечення за вислугу років, а не при досягненні пенсійного віку.

РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

У зв’язку з тим, що присутні факти самовільного залишення військовослужбовцями  військових частин, місць проходження служби інформуємо, що за такі діяння існує кримінальна відповідальність.

Відповідно до Кримінального кодексу України (далі – ККУ):

ст.407 ККУ:

1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби але не більше місяця, – караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, – караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

ст.425 ККУ:

1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, – карається штрафом  до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

ст.426 ККУ:

1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або не порушення військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, –карається штрафом від п’ятидесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричини тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох  до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, – караються позбавленням волі на строк від семи  до  десяти років.

ст.427 ККУ:

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння  ворогові, – караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.